Живая душа

Марко Вовчок

Примітки

Роман друкується за текстом видання: Марко Вовчок, Полное собрание сочинений, т. III, Саратов, 1897, стор. 3 – 396.

Вперше опубліковано в журналі «Отечественные записки» 1868, №№ 1, 2, 3, 5. У цій публікації були купюри, викликані втручанням видавця А. Краєвського, що стверджується його листом до М. О. Некрасова від 9 травня 1868 р. («Литературное наследство», № 51 – 52, т. II, стор. 328). Купюри стосувалися деяких висловлювань ліберальних героїв роману (Квача, Бурнашова), що здавалися Краєвському занадто викривальними. Наприклад, у 8 розділі IV частини «Живой души» були викреслені такі слова Квача:

«Народ неразвит и не узнает дружеского голоса; средний класс слишком испорчен и не хочет его слышать; высший, изнеженный и апатичный, только делает гримасу или улыбается, когда случайно этот голос долетит до него. Время проповедей миновало, и наступило время повелений. Россия не хочет по доброй воле питаться здоровою пищею, надо заставить ее силою. Самоотвержеиио любящая мать силою оттаскивает своего ребенка от пропасти, невзирая на его крики и сопротивление. Сила и власть – единственно надежный путь… Этот новый путь, несмотря на видимый блеск и на кажущуюся легкость, будет путем страшных испытаний, ио он приведет к желанной цели, и я избираю его. Наш народ в своей изумительной чуткости и стойкости давно решил, что «к дорогому кладу всякая дорога скатертью», и я повторил себе эти слова и поставил их законом».

Викреслено, наприклад, і таке місце, де «ліберал» Буршанов дає оцінку поведінці та діям революціонера Загайного:

«…и самое мученичество может обратиться в высшее счастье, в высшее наслаждение, но не подобное мученичество… а другое… О совсем другое! Дело должно быть крупнее, планы шире… И как он не видел, что время еще не пришло, что умы еще не подготовлены…»

У листі до М. О. Некрасова, написаному близько 9 травня 1868 р., Марко Вовчок писала: «Еще прошу Вас, потрудитесь распорядиться, чтобы мне доставили 7-ю и 10-ю формы «Живой души». Мне их не прислали, и я не могла вставить выключенное…» Цей лист також свідчить, що купюри, наявні в тексті роману, вміщеного в «Отечественных записках», зроблені всупереч волі авторки.

В окремому виданні роману, що вийшло того ж року («Живая душа». Роман Марко Вовчка. Спб., 1868. В типографии А. А. Краевского), згадані купюри усунено. Відсутні вони і в публікації роману в III томі «Сочинений Марка Вовчка» (Спб., 1873) видання С. В. Звонарьова.

Найавторитетнішим є текст останнього прижиттєвого зібрання творів письменниці, виданого в Саратові (т. III, 1897).

Подається за виданням: Марко Вовчок Твори в семи томах. – К.: Наукова думка, 1965 р., т. 3, с. 7 – 341.