Специфічні риси колонізаційного руху
Ольговський С.Я.
В колонізаційному русі взяли участь різні за рівнем розвитку області, райони і міста Еллади — відсталі, як Ахайя, і більш розвинені, як Мілет і Фокея. В залежності від цього, колоніальна експансія, в кожному окремому випадку, носила аграрний або торгівельно-ремісничий характер. Велику роль у визначенні характеру колонізації відіграють стосунки з місцевим населенням. Адже при торгівельному характері економіки заснованої колонії необхідно було враховувати рівень готовності місцевого населення до контактів. Зазвичай, колонізацію не можна оцінювати як виключно аграрну або торгівельну, але відомо, що всі античні міста були засновані на земельній власності і землеробстві. Без навколишньої земельної території, якою бідною вона не була б, колонії просто не існувало. На цій території знаходились ділянки колоністів, які могли розподілятись ще до виведення колонії, як це було, наприклад, під час підготовки корінфської експедиції в Сіцілію, де було засновано Сіракузи.
Виведенню колонії, як правило, передував певний підготовчий період. Щоб мати уявлення, що чекає переселенців на чужині, в одному випадку достатньо було зібрати інформацію від купців, мандрівників, в іншому — заздалегідь встановити економічні зв’язки з місцевим населенням, для чого на місці майбутньої колонії засновувалась факторія — емпорій. Навколишні території повинні були включати придатні для обробки вільні землі. Необхідною умовою для заснування всіх колоній була близькість моря. Місто могло бути засновано у гирлі річок, на березі лиману або затоки для зручної стоянки кораблів. Адже зв’язки з метрополією здійснювались виключно через морські шляхи. Важливу роль при виборі місця відігравала наявність питної води і природного захисту — високий берег, навколишні балки. Неабияке значення мала і підтримка богів, тому заснуванню колонії завжди передувало пророцтво оракула, а самі колоністи везли з собою вогонь із головного храму міста і, ймовірно, власних жерців. Незалежно, з чиєї ініціативи формувалась експедиція — держави, громади, окремих осіб, — нова колонія ставала самостійним полісом. Експедицію очолював ойкіст, який і був надалі керманичем нової держави.
Колонії, як правило, не воювали з метрополіями, навпаки — підтримували одна одну, а також інші міста, засновані тією ж метрополією. Хоча ці міста не укладали союзів і не мали спільного громадянства, однак прибулі в колонію мешканці метрополії ставали її громадянами і легко відновлювали громадянство, коли повертались на батьківщину. Адміністративна структура колонії не відрізнялась від метрополії. Основним підрозділом громадського об’єднання були філи, які складались із фратрій. Але згодом шляхи політичного розвитку і колоній, і метрополій могли набути досить суттєвих розбіжностей.