Площа янголів

Богдан-Ігор Антонич

На площі театральній мармуровий тенор

вже двісті літ співає зорям золотим.

Коли з наказу ночі стануть веретена,

завмерлі ткальні сповиває сивий дим.

Дівчата від станків вертаються додому

і мріють в сласних снах про тенорів палких,

як пестять їх нестямно й миють співом горла

й руді коти зрадливо ласяться до них.

Господар міста – лев, що спить під арсеналом,

підводиться поволі, йде в пустиню площ.

Герої сплять, в домах розпусти ще співають

І бунтарям у тюрмах волю дзвонить дощ.

На площі мідних янголів сповитій в тишу,

коли інкавст червоний розливає тьма,

історик з п’єдесталу про минуле пише

і гусяче перо мачає в каламар.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Книга Лева. – Львів: 1936 р., с. 30.