Хоровід

Богдан-Ігор Антонич

Танцюють татуйовані дівчата на майдані мрії,

пісок палючий під стопою, мов смола червона, тане

і я з-перед ста сотень літ різьблю на бубні сонця танець,

лопочуть два кийки, мов крила птахи, що з похмілля мліє.

Прощальним співом спалахнувши, гасну, наче сонна хмара,

танки дівчат прикриє папороть, немов землі долоня.

Вертаються з узгір’їв тиші дивні хороводи й клонять

обличчя з міді під букетами вечірнього пожару.

За берегами смутку, де лягла відвічна ніч зелена,

за сімома верхами

й сімома морями,

в край таємний

маєстатично сходять буйволи червоні на підземні

левади, де засяє їм умерле сонце – диск з ебену.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Книга Лева. – Львів: 1936 р., с. 35.