Літній вечір

Богдан-Ігор Антонич

Від спеки місто важко дише

й чоло його шорстке й червоне

під віялом нічної тиші

поволі стигне і холоне.

Тремке надхнення віддзвеніло,

застигло в мудрій вірша брилі.

Твоє чи не твоє це діло,

ти сам збагнути вже не в силі.

Крізь гамір дня незмінне «завжди».

Заснеш,

заснеш без зір, поете,

життя на звуки розмінявши,

мов золото в дрібні монети.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Книга Лева. – Львів: 1936 р., с. 24.