Шлюб

Богдан-Ігор Антонич

За тло – блакить. В ній щиглі і клярнети.

Схилився явір над водою. Коні

і кругле сонце золотим браслетом

заплетене у кучері левконій.

І мох вогню, і вітру ясний галас,

і буря світла на води дзеркалах,

мов зламана веселка, що упала

на камінь і удвоє розламалась.

Левконій теплий шепіт. Дальній бубон

червоного майдану, де стрічаєм

ізнов на гривах куряв дні. О, люба,

браслетом сонця ранок нас вінчає.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Книга Лева. – Львів: 1936 р., с. 19.