Три строфи з записника

Богдан-Ігор Антонич

Мов птах, співає телефонна трубка,

мов чорний птах в ліщині срібній дроту.

Коли покине друг і зрадить любка,

що вибереш: зненависть чи скорботу?

О, квітко звуків, в чорнім шовку сяєв!

Музика б’є в обличчя, мов зле птаство.

Життя нам юний захват відбирає,

мов скнара заздрий на своє багатство.

Вже вмієш зорі на слова міняти,

вже висловиш вогонь душі страдальний –

наприкінці на досвід став багатий:

життя трудне мистецтво ненавчальне.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Книга Лева. – Львів: 1936 р., с. 24.