Тюльпани

Богдан-Ігор Антонич

Червоне золото тюльпанів

на сірім сонці – таці з лика

і механічний сад мельодій,

де в чорних дисках спить музика.

Металу в’язень – людський голос

засуджений в кружок порожній

і світу в’язень – людське серце

цього збагнути неспроможне.

Крізь сірий шовк – безбарв’я сіре

червоне золото тюльпанів.

Цвісти, горіти й проминати,

лишати все, йдучи в незнане!

Подається за виданням: Антонич Б. І. Книга Лева. – Львів: 1936 р., с. 21.