Півонії

Богдан-Ігор Антонич

Червона молодість півоній.

Яка краса! Яке п’яніння!

Візьми моє чоло в долоні

й оборони, моя весіння!

Бо переслідує крізь морок,

ще крок, ще крок, мене поцілить

мій друг найкращий і мій ворог

найзавзятіший, Боже милий!

Надхнення темне, музо вічна!

Б’є ніч у тіней чорні дзвони.

На чорнім тлі, мов кров трагічна,

півоній молодість червона.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Книга Лева. – Львів: 1936 р., с. 21.