Під дахом лісу

Богдан-Ігор Антонич

Ой, піду я до бору, до бору,

подивлюся на сонце крізь тінь.

Піднесуться дерева угору, угору

і на землю впаде далечінь.

Ой, піду я до бору, до бору,

подивлюся на сонце крізь сон.

Попливуть мої думи угору, угору,

ліс і сон зашумлять в унісон.

Ой, піду я до бору, до бору,

подивлюся на смереки крізь смерк.

Піднесеться вже вечір зі звору, зі звору,

щоб лиш день, наче пень, геть померк.

Ой, піду я до бору, до бору,

подивлюся на вітер крізь віти,

як пливе він у ліса комору, комору.

Буде в лісі сон, в сні ліс шуміти.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 44 – 45.