Пізня година

Богдан-Ігор Антонич

Об вікно кажан крильми вдаряє,

все принишкло, стихло, охололо.

Безвість манить нездійсненним раєм,

наче ртуть, спливає в жили холод.

Ходиш, ходиш, дивні тіні водиш,

з болем родиться у серці пісня.

Поплили над світом чорні води

ночі.

Спати йди.

Година пізня.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Три перстені. – Львів: 1934 р., с. 60.