Ой що ж бо то за верба

Запис Дніпрової Чайки

Ой що ж бо то за верба,

Що без кореня зросла,

Ой що ж бо то за вдова,

Сім літ без мужа жила?

Два купчики любила,

Ще й два сина родила:

Івасика й Василя.

В китаєчку сповила,

В Дунай-річку однесла:

– Ой Дунаю, мій Дунай,

Моїх діток прибирай,

А ти, зелений комиш,

Моїх діток приколиш,

Ти, пруженький бережок,

Бережи моїх діток.

А ти, густая лоза,

Промивай дітям глаза,

А ти, золотий пісок,

Нагодуй моїх діток.

На сімнадцятім году

Ішла вдова по воду.

Стала вдова воду брать,

Став кораблик припливать.

Один сидить пером пише,

Другий сидить на рулю.

Править керма

[У Дніпрової Чайки – «пера» – очевидно, описка.]

по морю,

Ще й питає удову:

– Ой ти, вдово-удова,

Чи підеш ти за міня?

– Я за тебе сама йду,

За другого доч даю.

– Ой ти, вдово-удова,

Дурна твоя голова,

Що за сина сама йдеш,

А за брата доч даєш.

Іди, вдово, в монастир,

Нехай тебе бог простить,

А я піду в темний ліс,

Нехай мене звір із’їсть.

Примітки

Одеський рукопис, № 12.

Подається за виданням: Народні пісні з голосу Дніпрової Чайки та в її записах. – К.: Музична Україна, 1974 р., с. 135 – 136.