«Вийду я тихенько на дорогу...»

М. Лермонтов
переклад Дніпрової Чайки

Вийду я тихенько на дорогу:

Крізь імлу блищить кремнистий шлях;

Тихо скрізь; пустиня слуха бога,

Розмовляють зорі в небесах.

В небесах скрізь пишно так і чудної

В сяйві синім спить уся земля…

Що ж мені так гірко і так смутно,

Чого жду, за чим журюся я?

Од життя не сподіваюсь долі,

За минуле байдуже мені,

Я б бажав спокою лиш та волі,

Я б бажав забутися вві сні…

Та не тим тяжким лиш сном могили

Я б хотів заснуть навіки – ні:

Щоб в грудях жива тремтіла б сила

Щоб здіймались, дишучи, вони;

День і ніч щоб милий голос мене

Про кохання співами пестив;

Наді мною дуб вічнозелений,

Похилившись, тихо шелестів.

Примітки

Подається за виданням: Дніпрова Чайка Твори. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., с. 388.