Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Житейське море

Іван Карпенко-Карий

Комедія в 4 діях (Протяг «Суєти»)

Дієві люде:

Іван Барильченко – артист.

Маруся – його жінка.

Карпо Барильченко – хлібороб.

Михайло Барильченко – директор гімназії.

Наташа – його жінка.

Хвиля – капітан власного комерчеського парохода.

Ваніна – актриса.

Крамарюк – актор.

Надя – молоденька актриса.

Усай – антрепренер.

Кактус – помічник режисера.

Банітов Денис – актор.

Райська – актриса.

Із публіки:

Граф, Дама 1-а, Дама 2-а, Дама 3-я, Крутицький, Стьопа і Петя його діти, Деркач, Кругляков

Вася – театральний портний.

Прислуга на дачі Івана Барильченка:

Пріська, Катря, Махметка


Примітки

Наступна частина трилогії була в першій редакції написана менш ніж за місяць, хоча робота над новою комедією загалом ішла важко.

«Довго мені не вдавалося напасти на стежку, – писав драматург синові 18 червня 1904 р., – довго я сидів за письменним столом, виймаючи перо з чорнильниці і знову його умочаючи. Останки апатії давили дух. Нарешті, тільки 25 мая я почав писати нову комедію «Житейське море», протяг «Суєти», в 4 діях.

Ступінь за ступнем я оживав і сьогодні вчерні скінчив. Як радісно, коли чоловік воскресне духом і хоч що-небудь зробить!

Нова комедія містить в собі суєтну кар’єру артиста Івана Барильченка – одного з героїв «Суєти». Чи вдалась вона мені, чи ні – не знаю. Домашні довольні, а що скаже публічність – не знаю. Здається, нічого собі написано, хоча я ще буду працювати з місяць над конечною обробкою, але можу сказати, що поправлю тільки стиль і дещо прибавлю, а в тім вигляді, як є, комедія готова».

«Житейське море» було зустрінуто досить стримано літературною критикою, що, звичайно, не завадило новій комедії І. Карпенка-Карого відіграти визначну роль у мистецькому житті України.

Вперше «Житейське море» надруковано в п’ятому томі «Драм і комедій» І. Карпенка-Карого (Полтава, 1905), за яким і подається.

Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори в 3 тт. – К.: Держ. вид. художньої літератури, 1960 р., т. 3, с. 79 – 149.