«О, вам, боги старих часів…»

Юрій Клен

О, вам, боги старих часів,

прадавній Молоху, Ваале,

я шлю привіт від наших днів.

Пажерливо-сумні, ви знали

людської крови дивний смак,

людського шквареного м’яса.

Дітей ковтала – цвіт і брак –

страшна утроба ваша ласа.

У каламутних ваших снах,

коли ви снили, кров’ю п’яні,

ні, не ввижались по ночах

вам контури машин незнані,

що візьмуть у полон наш дух

і зроблять нас своїм придатком,

щоб обернути спокій в рух,

що не щадитимуть нащадків,

що мозок вичавлять з голів

і виригнуть у чорний простір

страшне поріддя літаків,

які кришитимуть нам кості.

Не звідали ви міць думок

і горду впертість інтелекту,

що, в небо виміривши скок,

над хмари кидає проекти.

* * *

Ви прагли пишних гекатомб,

і пряжили вам страву вашу.

Для вас отруйний вітер бомб

ще не місив людської каші.

Дбав жрець, щоб ваш вогонь не гас,

втикав вам в вуха діаманти

і жертви ніс… Як жалко вас,

боги – нікчемні дилетанти!

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Торонто: Фундація імені Юрія Клена, 1957 р., т. 2, с. 245.