«Високий день стояв ще над ставком…»

Юрій Клен

Високий день стояв ще над ставком

і жовто пах липневим медом,

а я над недописаним листком

хиливсь новітнім Архімедом.

Кому віддам мережива цих рим,

кому рядок останній звірю,

коли крізь заграви і чорний дим

догледжу хижу постать звіра?

Кому потрібні будуть ще скарби,

у спадок дані нам віками,

коли уздовж шляхів підуть раби,

у далеч гнані батогами?

Хто здержати здолає навісну

і обуянну шалом силу,

коли я «Noli tangere!» гукну,

щоб захистити витвір милий?

Коли підточить хвиль прибій

хитливі обриси Європи,

чи не змете шалений буревій

і днів моїх страшний літопис?

* * *

О, наслухай: крізь вихор, що шумить,

на згарищах, де все німіє,

тонким фальцетом, квилячи, звучить

високий голос Єремії.

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Торонто: Фундація імені Юрія Клена, 1957 р., т. 2, с. 247.