Рожа

Олександр Корсун

(З старочеського)

Червоная пишная рожа!

Чому так розпукалась рано?

Розпукалась та і померзла,

Померзла собі та й зав’яла,

Зав’янувши та й облетіла!

Учора я довго сиділа,

Аж до куропіння сиділа,

Все ждала – та ні, не діждала!

Весь лій і гноти попалила…

А далі заснула та й бачу:

Неначебто в мене, небогій,

На правій руці та із пальця

Ізпав перстенек золотенький,

Очко із його закотилось…

Шукала очка – ні, немає!

Ждала – не діждалась милого!

1839

Примітки

Вперше надруковано в альманасі «Сніп», 1841 р., с. 224. У кінці зазначено дату написання: «1839».

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 317.