Серце

Олександр Корсун

(З чеського)

Колись у неділю я та моя любка

У садку сиділи

Тільки самі двоє; я віддав їй квітку,

Що була у мене,

Та, поцілувавши квіточку, спитався:

Чом не в’є віночка?

Вітер стиха віє, дівчина голосе,

Я ж собі сміюся.

Тут вона тихенько виправила серце:

«Мені не до сміху!» –

«Що се, моя любко, так сьогодні смутна?

Від чого то, душко,

Може, я зробив що?» – «Цить лишень; навіщо

Цілував ти квітку!»

X. 1840

Вперше надруковано в альманасі «Сніп», 1841 р., с. 226 – 227. У кінці зазначено дату написання: «Х. 1840».

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 318.