Полтавська могила

Микола Костомаров

Над городом Полтавою туман вихожає;

У тумані вечірнєє сонечко сідає.

Туман зимній та холодний оддався снігами;

Позаносило ізгарбом стежки між кущами.

Запрягайте, братці, в сані коні воронії:

Поїдемо гулятися в степа сніговії.

Гей, гей, гей, уже на землю нічка ніспустилась!

Ей, глядіть лиш: оця шкапа так настоборщилась!

Ой, і що то край лісочка у степу меріє?

Ой, і що то за могила з хрестом бовваніє?

Ізлякалась вразька шкапа із хрестом могили,

Вертайтеся, вертайтеся: з нами божа сила!

Не дивітесь, що на хресті написано красно, –

Повз могили, кажуть, ніччю їздити опасно.

Хто при місяцю, зимою, на її узгляне…

Такі думки нападуться, що погано стане!

Примітки

Подається за виданням: Костомаров М.І. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990 р., т. 1, с. 56.