Клявіятурте

Микола Хвильовий

Клявіятурте розум, почуття і волю

клявіятурте!

Шукайте метрополію свідомого життя.

Собака почуває проміння сонця,

а ти – о чоловіче – ти знаєш блиск

байдужих зор?

Кінцеві межі кучугурять

і вишкіряються з пітьми,

а там нікчемність: атом-нуль

… Куди це вітер так війнув

з пітьми?

Пустіть по тирсі Арімана

свій гострий нюх!

Пізнайте все в віках і над віками.

Майдани в марності загрузли –

у калюжах

…не мітингуйте мій патос!

Бреде слизька і мрячна осінь.

Ми чули-бачили і вибухи і морок –

чи то сузір’я мріяли в снігах,

коли по рейках тихих семафорів

пливла зелена

фантазійна

путь?

А сьогодні ваше ізмарагдове слово –

на чорта?

На чорта, коли нема молитви?

Кінь непідкований – негідний,

кінь непідкований по брукові не побіжить,

а ми хочемо –

без межі,

д’ех – без межі!

Молимося тобі, невідомість минулого,

сучасного і майбутнього.

Молимося мудрості і віку, і секунді.

Молимося тому, чого не знаємо,

бо наша молитва-жага все-всепізнання

Клявіятурте розум, почуття і волю!

Клявіятурте!

Примітки

Подається за виданням: Микола Хвильовий. Твори в п’ятьох томах. – Нью-Йорк: Слово, Смолоскип, 1982 р., т. 3, с. 320 – 322.