Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

28.05.1885 р. До Михайла Грушевського

1885 року 28 мая. Кишинев

Шановний добродію Михаиле Сергійовичу!

Перед усього буду писати Вам про те, що Вас найбільше інтересує, себто про Ваші нові оповідання. Мені найбільше сподобався «», бо в йому є соціальна підкладка. Що хтось там нарікав на це оповідання, ніби воно тенденціозне, на це не вважайте. Тенденціозність в повісті як на кого: одному сподобається, другому ні. На мене, тенденція – не є переступ в поезії, а добра чесна тенденція – то й зовсім добра річ.

«» не має соціальної підкладки і тим не має інтересу для інтелігентної публіки. З школярського життя не пишіть. «», правда, має в собі ідею і дуже правдиву, але це не фантазія, бо в оповіданні нема фантастичного елементу. Треба було напустити туди з півкопи чортів, з пару відьом або там якого незвичайного страхіття, як звичайно буває в казках. Це оповідання похоже на кореспонденцію. Конечне, це все мені так здається, а редакція може глянути інакше. Посвячіння повістей я понадписував, як Ви пишете, але моїх книжок, про котрі Ви згадуєте, в мене, на біду, нема, а з Галичини не пропустять. «Перші київські князі», «Унія», «Татари», одначе, продаються в Києві і ще не розійшлися. Скавучака Ви звете то Охрімом, то Трохимом. Я скрізь понадписував його Трохимом, як стоїть в заголовці.

Питаєте Ви мене, чом я не пишу повістей з життя інтелігентних верств. Поперед усього, я вже два роки не можу нічого писати, а вдруге те, що так трапилось мені наскочити на сюжети з народного життя, котрі мене заінтересували, бо багато з їх я взяв з життя, не змінивши навіть прізвищ та ймення. Але я зовсім не думаю слідкувати за кимсь-там і тягтися за хвостом чужої думки. Пишу те, що бачив, що знаю, а чого не знаю, за те не берусь. В редакції не можна дістати одтисків, бо їх не роблять, та й редакції в Галичині такі убогі, такі убогі, що з їх не можна й не слід що-небудь брати.

Прощайте! Зоставайтесь здорові!

Щиро шануючий Вас Ів. Левицький.


Примітки

Подається вперше за автографом (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1235, on. 1, од. зб. 594, арк. 6 – 7).

На конверті адреса: «В г. Владикавказ Его превосходительству Сергею Федоровичу г. Грушевскому (для передачи М. Сер. Грушевскому). Кишинев».

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. Ф. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1968 р., т. 10, с. 300.