І

Клим Поліщук

Долоня рупором : «Гов!… Гов !..

Спиніться там!.. Не лийте кров!..»

Веду з просторів вічний день

І звук затрачених пісень

Повстане знов…

Дивлюся. Йде такий ясний,

Такий весняно-молодий.

Неначе з казки. В цвіті сил.

Струсив на трави срібний пил

І став блідий…

На смугах ніжних, сонних рун

Накреслив блискавку Перун,

А він натхненно кинув в день

Мотив затрачених пісень

З таємних струн…

Примітки

Подається за виданням: Поліщук К. Звуколірність. – Станіслав-Коломия: Бистриця, 1921 р., с. 35.