Їхав козак за Дунай

Запис С.Руданського

Їхав козак за Дунай,

Сказав: «Дівчино, прощай!»

Ти, конику вороненький,

Неси та гуляй.

– Постій, постій, козаче!

Твоя дівчина плаче.

Як ти мене покидаєш –

Тільки подумай!

– Білих ручок не ламай,

Карих очей не стирай,

Мене з війни зо славою

К собі ожидай!

– Не хочу я нічого,

Тілько тебе їдного.

Ти будь здоров, мій миленький,

А все пропадай!

– Царська служба – довг воїнський,

Їхати пора до війська,

Щоб границю захищати

Від лютих ворогів.

– І без тебе, мій любезний,

Враг ізгине лютий, дерзкий.

Ти на війну не ходи,

Мене не остав!

– Що ж тогди козаки скажуть,

Коли ж побіди докажуть,

Що довг царський я забув

І себе й людей.

– Ой мій милий, мій сердечний,

Коли ж рок судив так вічний,

Ти на войну поїжджай,

Мене не остав!

– Ой я тебе не забуду,

Поки жить на світі буду!

Зоставайсь, здоровенька,

Прощай, миленька.

Свиснув козак на коня, –

Зоставайся, молода.

Я приїду, як не згину

Через три года!

Примітки

Їхав козак за Дунай. Т. 2. Козацькі, № 14. Варіант твору С. Климовського.

Подається за виданням: Народні пісні в записках Степана Руданського. – К.: Музична Україна, 1972 р., с. 189 – 190.