Засвистали козаченьки

Запис С.Руданського

Засвистали козаченьки

В похід з полуночі.

Заплакала дівчинонька

Свої ясні очі.

– Не плач, не плач, дівчинонько,

Не плач, не журися,

За своего миленького

Богу помолися!

Стоїть місяць над горою,

Да сонця немає,

Мати сина в дороженьку

З слізьми проводжає:

– Прощай, прощай, мій синочку,

Та й не забавляйся,

Через штири неділеньки

Додому вертайся.

– Ой рад би я, матусенько,

Скоріше вернуться,

Да вже мій кінь вороненький

В воротях спіткнувся,

Ой бог знає, коли я вернуся.

Коли я вернуся, в якую годину,

Прийми ж мою дівчиноньку

За рідну дитину.

Прийми ж її, матусенько,

Все у божій волі,

Бо хто ж знає, чи жив вернусь,

Чи ляжу на полі.

– Ой рада б я дівчиноньку

За рідну прийняти,

Та все не так вона буде

Мене шанувати.

– Ой не плачте, не журіться,

В тугу не вдавайтесь.

Заграй мій кінь вороненький,

Назад сподівайтесь!

Примітки

Засвистали козаченьки. Т. 2. Козацькі, № 20. Прим. Руданського: «Із моск. збірника».

Подається за виданням: Народні пісні в записках Степана Руданського. – К.: Музична Україна, 1972 р., с. 194 – 195.