11
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Розійшлися добрі люди,
Потім знов зійшлися.
Піп, кадило і могила
Для вмерлих найшлися.
Засвітили люди свічі,
Піп зачав кадити,
І зачали за умерлих
Господа молити.
Заспівали «Вічна пам’ять»,
Думають спускати,
Та дівчина Люба рветься
Ще поцілувати.
Не пускали… Та від’їлась
Дівчина зубами
І вхватилась за ті кості
Обома руками.
І вчепилась, і зачала
Гіренько ридати,
Сухі кості цілувати,
К серцю пригортати.
Бог із нею! видно, доля
Так її судила:
І дівчину наостаток
Гадина вкусила.
І вмирала та дівчина,
І проговорила:
«Аж тепер я буду разом
З тим, кого любила!..»