3
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
А Оляна гарно вбралась,
Завинулась, вперезалась
І пустилась до села…
Нічка темная була,
Ліс шумів, і звірі вили,
Щось недобре ворожили…
Но для неї все пустяк:
Смерть, – не тілько переляк.
Лиш би Гриця повидати!..
Стала ліс уже минати;
Ще лиш цвинтар – і село!..
Страшно дівчині було!
А чого? – сама не знала,
І вона молитись стала!..
От і цвинтар!.. глип! – хрести
Меж хрестами щось рости
В тій минуті начинає…
Холод душу обгортає.
Дівка в ноги! А біда
Так і б’ється по слідах,
І заводить, і голосить,
Почекати дівку просить..
От в село дівча біжить!..
Дивиться – огонь горить.
Прямо в сіни – і до хати! –
Стала двері відчиняти.