«Йде дівчина-сиротина»
Переспів Степана Руданського
Варіанти тексту
|
||
(польського поета Ленартовича)
Йде дівчина-сиротина,
Тяженько здихає,
А ластівка понад нею
Кругами літає;
І літає, і щебече,
Понад нею в’ється.
Мало-мало крилечками
У коси не б’ється.
«Чого в’єшся, чого б’єшся?
Покинь мене, пташко,
Покинь мене, моя пташко,
Бо й так мені важко!»
– Не покину, не покину,
А буду літати,
Буду тобі за братика
Твого щебетати;
Бо твій братик що день божий
Плаче у темниці:
«Навідайся, моя пташко,
До мої сестриці:
Чи ще вона свого брата
Добром споминає?
Чи ще вона по братові
Сльози проливає?»
[1861]
Примітки
Вперше надруковано у ж. «Основа», 1861, № 2, стор. 51 – 52, під назвою «Ластівка». Подається за автографом «Співомовки 1861», стор. 129.
Ленартович Теофіль (1822 – 1893) – польський поет. Увійшов у польську літературу з ім’ям мазовецького лірника. Основна тема його віршів – польське село, життя і звичаї народу.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 213.