Зозуля
Переспів Степана Руданського
Варіанти тексту
|
||
(з польської)
На Подолля з України
Зозуленька прилітала,
Прилітала і кувала –
Вона ж мене зчарувала.
Рветься серце до дівчини,
До дівчини з України,
Рветься серце, розпукає,
Як за нюю спогадає.
Зозуленько, голубонько!
Нащо ж було прилітати?
Прилітати, чарувати
І на сльози покидати?
Ти у неньки-голубочки
Рвеш квітки, плетеш віночки;
А я, бідний сиротина,
Засихаю, як билина!..
Ой зіронько, що із неба
Поглядаєш в Україні,
Ти скажи, скажи дівчині,
Чого мому серцю треба!..
Розкажи, що я горюю
І що в крику, шуму, гуку
Я їдно лиш тілько чую,
Тілько чую: ку-ку! ку-ку!..
По тім небі, дівчинонько,
Полети, лети, зіронько!
Лети, лети, голубонько,
По тім небі, дівчинонько!..
Но дівчина не вертає:
Її мила Україна,
Її інший пригортає…
Ох, невдячная дівчина!..
16 генваря 1856 г. СПб.
Примітки
Вперше надруковано у львівському журналі «Зоря», 1893, ч. 2, стор. 30. Подається за автографом «Співомовки 1851 – 1856», стор. 70 – 71.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 201 – 202.