Зимній вечір

О. С. Пушкін
переклад Михайла Старицького

Буря млою небо криє,

Хуртовиною зрива;

То, як звір, вона завиє,

То застогне, мов сова;

То по стрісі старогодній

Очеретом зашуршить;

То, мов пізній подорожній,

У вікно застукотить.

Наша хата і низенька,

І темрява, і сумна;

Ти ж чого, моя старенька,

Знишкла так біля вікна?

Чи то з хуги завивання

Залудилась, чи чого?

Чи куняєш під сюрчання

Веретенечка свого?

Вип’єм, подруго старенька

Моїх марно зниклих літ!

Вип’єм з горя! Ке хутенько

Пляшку – буде веселіш!

Заспівай мені про долю,

Що вже мохом поросла,

Що тепер, мов та дитина,

В сповиточку спать лягла!

Буря млою небо криє,

Хуртовиною зрива;

То, як звір, вона завиє,

То застогне, мов сова.

Вип’єм, подруго старенька

Моїх марно зниклих літ!

Вип’єм з горя! Ке хутенько

Пляшку – буде веселіш!

Примітки

Вперше надруковано в ж. «Правда», 1868, № 7, стор. 76. Друкується за збіркою «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. II, К., 1883, стор. 180 – 182. Переклад поезії «» (1825 р.).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 264 – 265.