До судді. Промова злочинниці

О. Л. Боровиковський
переклад Михайла Старицького

(Переспів)

Аще хочеш совершен быти, раздай имущество твое нищим и гряди за мною.

Єв.

Мій гріх тяжкий, мій домисел злочинний

Суди, суддя, та напрямки, хутчій,

Без вигадок, без хитрої личини

Й без фарисейських лицедій!

Замість шовків, одягши людське дрантя

І чобітки злочинно знявши з ніг,

Я йшла туди, де стогнуть наші браття,

Де тьми ярмо, нужди батіг.

На вчинкові гарячому узята,

З своїм хрестом стою перед судом;

Нащо ж сюди ще й свідки, й адвокати?

Адже я винна пак кругом!

Лиши, покинь ці допити, мій пане, –

Всі при мені злочинницькі знаки:

Мужичий вбір, на босих нозіх рани,

А ось – мозолі й синяки!

Але й те знай: хоч піймана з виною,

А не боюсь тебе я, суде злий,

І кара ця безсила наді мною, –

Бо врешті верх – не твій, а мій!

В льоху мене навік сховати маєш,

Але слабу хвороба захистить,

Бо у тюрмі, – і сам здоров ти знаєш,

Мені не довгий час сидіть…

І я умру з любовію до брата, –

Її ніхто не вирве із грудей…

І на мій труп, я певна, що й у ката

Поллються сльози із очей!

1878

Примітки

М. Старицький зробив переспів вірша «К судьям» О. Л. Боровиковського (1844 – 1845), сина українського поета і байкаря Л. Боровиковського, відомого юриста і разом з тим поета. Цей вірш надрукований в художньо-історичній хрестоматії «Русская муза», трете видання, 1914 стор. 342.

Переспів М. Старицького «До судді» вперше надрукований у збірці «Поезії», К., 1908, стор. 82 – 83. Друкується за автографом (Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф. 78, № 566).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 405 – 406.