Світова річ

М. П. Огарьов
переклад Михайла Старицького

Весна у пишнотах шаріла…

На кручі сиділи вони;

Тихесенько річка леліла,

І килимом слались лани.

По той бік маріла ліщина…

І пісня лилась голосна;

Над ними схилялись калина

Та липа розлога, рясна.

І пара, без краю щаслива,

Гула, немов ті голуби:

Вона молоденька, вродлива,

В нього ж тільки пух на губі.

Коли б хто побачив уранці

Той пломінь, що грав їм в очах,

Коли б хто підслухав коханців

Розчулений голос в речах, –

Яким би здалося на слово

Гарячим кохання саме:

Од запалу того чудово

Зігрілось би й серце німе!

Ми потім спіткались неждане:

Вона вже була за другим,

Він теж… А про щастя весняне

Погинув і спомин, як дим!

І там, де калина червона

Та липи старіють рясні,

Рибалки но ходять до човна

Й співають журливі пісні.

Ніхто, ані липа стареча,

Не скаже, що діялось тут;

І сльози, й закохані речі

Напевно що з нею помруть!

1864

Примітки

Вперше надруковано в ж. «Нива», 1865, № 18, стор. 279 – 280, під заголовком «Заврядне оповідання», під псевдонімом «Гетьманець». Друкується за збіркою «Поезії», К., 1908. стор. 5 – 6. Переклад поезії «» (1842 р.).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 274 – 275.