На згадування Климовського

Яків Щоголев

Попід небом ясним,

У краю степовім,

Наша неня, стара Україна,

На поругу чужим,

На надію своїм

Згодувала гулливого сина.

Він списа не скидав,

Білих рук не складав,

Як пускався орлом по Дунаю, –

І пісня козака,

Як вітри здалека

Розливалась од краю до краю.

Степ широка була,

Воля буйна жила, –

І співав він ту степ і ту волю…

А година прийшла –

Житом стен поросла, –

І козак не літає по полю.

Нам про роки старі

День і ніч кобзарі

На бандурах своїх вигравають;

Та з Ничаєм, з Сомком,

З Кальнишем, з Павлюком

Одного козака не згадають.

Хлопці ж, хлопці! Спросіть,

Де наш лицар лежить:

Чи в землі його прах поховали,

Чи орли із дібрів,

З запорозьких лугів

З лоба очі клювать прилітали?..

Примітки

Вперше надруковано з літературному збірнику «Молодик», 1843 р., ч. 2, с. 109 – 110.

Подається за першодруком.

Климовський Семен (pp. н. і см. невідомі) – український поет першої половини XVIII ст., автор пісні «їхав козак за Дунай».

Нечай Данило (? – 1651) – герой народно-визвольної війни 1648 – 1654 pp., брацлавський полковник. Героїчно загинув під час підступного нападу польсько-шляхетських військ на фортецю Красне (тепер Вінницька область).

Сомко Яким Семенович (? – 1663) – наказний гетьман Лівобережної України. Запідозрений у сепаратизмі, на Чорній раді 1663 р. був позбавлений гетьманства і незабаром страчений.

Кальниш – Калнишевський Петро Іванович (бл. 1690 – 1803), останній кошовий Запорізької Січі. Після зруйнування Запорізької Січі царськими військами 1775 р. Калнишевського було заслано до Соловецького монастиря, а його майно конфісковано.

Павлюк (Бут) Павло Михнович (? – 1638) – гетьман нереєстрових козаків, керівник селянсько-козацького повстання на Україні в 1637 р. Після поразки повстанців під Боровицею був страчений у Варшаві.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 322.