Поминки

Яків Щоголев

Казав козак, казав бурлак:

«Дівчинонько-рибчинонько,

Виводь мені коня мого,

Коня мого козацького,

Надінь збрую із цвяхами,

Із цвяхами, із бляхами;

Покрий сідло попоною –

Китайкою червоною;

Над лавою-полицею

Зніми пістоль з рушницею;

Дай шабельку старенькую;

Ой дай жупан шматований

Що сонечком побіляний,

Що кулями постріляний».

Козак іде – земля гуде,

Кінь з повода зривається,

Чорнявая коханая

По милому вбивається,

Біленькими рученьками

За стремено хапається.

«Ой візьмемо, пане-брате,

Старі кухлі полив’яні,

Старі кухлі полив’яні,

Горілкою наливані;

Ой вип’ємо за дівчину,

За дівчину, за коханнє,

За прежнее жениханнє!»

Примітки

Вперше надруковано в альманасі «Хата», с. 6 – 7. Вдруге, з деякими змінами надруковано у збірці «Ворскло» (1883). Твір написано у 1846 р., про що свідчить дата, проставлена рукою Щоголева в автографі збірки «Ворскло».

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 324.