Неволя

Яків Щоголев

Дайте мені коня мого,

Дайте вороного;

Пустіть мене, пустіть мене

В поле на дорогу.

Я уздою золотою

Коня зануздаю;

Вітром буйним пронесуся

До рідного краю.

Кінь козачий – не ледачий

Полетить до стану,

Між хатами, курінями,

Як вкопаний, стане,

Та й скочу я з вороного,

Землю поцілую,

З горілкою до губ моїх

Чарку притулю я.

Тихо, тихо… нема коня,

Нема вороного, –

Не пускають козаченька

В поле на дорогу.

Понесеться пан кошовий

Без мене на січу;

Зійде сонце в чистім полі

Я його не стрічу.

Буде буйно шабля гостра

Ляха, турка бити,

Будуть з гиком запорожці

По морю летіти…

Ой коли б хто подав мені

Коня вороного,

Ой коли б хто пустив мене

В поле на дорогу!..

Вперше надруковано в літературному збірнику «Молодик», 1843 р., ч. 2, с. 98 – 99.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 321.

Лист на сайт