Życie

Іван Вагилевич

Czym życie moje? Istnie sen ciężki, nieluby,

Gdy uczucie wyziębnie wśród chłodnej rachuby

Rozumu, wnętrze puste, obleczone pleśnią

Nudnej jednostajności, marzenia się prześnią

I zgryzota pierś dręczy, rdzą. serce roztoczy

Galun niemej goryczy, od łez bolą oszy

I dusza tęskni zdarta z myśli uskrzydlonej

Nie mogąc roztlić ogniem spod smutku zasłony,

A jednak byli przeszłej kipią wspomnień żmije.

We wnętrzu pemięc truta boleśnie się wije.

Och, inny był sen niegdyś wiosny życia mego!

W pełni siły, umysłu wielopromiennego.

Tkliwie pierś kołysana uczuć ciepłem cichym,

Pieśnią łzawą współczucia, pieszczotą – uśmiechem

Rajsko marzyła. W oku tlił się słońca promień,

Po twarzy sie, rozlewał zachwycenia płomień,

Odziewając się lekką wyobraźni szatą,

W duszy się snuły myśli tłumnie i skrzydłato.

I tak słodko i lubo w rozkoszy mi było,

Gdy się w teraźniejszości majskiej kiedyś śniło

0 przyszłości: widziałem ją w jutrzenki brzasku,

Ubraną w drzewa, w kwiaty, świecącą w barw blasku

Lwów, 1836

Життя

Чим є життя моє? Воно – як сни жорстокі,

Де холодом уб’є всі почуття високі;

Воно висотує жадання заповітні,

Гризуть, у грудях ниють дні одноманітні;

Застряг у горлі біль і серце їсть іржою,

Болить сльоза в очах, роз’ятрених журбою

Вже думка обезкрилена вогнем не бризне!

Запоною сльота глуха над нею висне, –

Однак було, що згадки вирували з шалом,

Тепер мене отруйна пам’ять коле жалом.

О, інший сон життя мого веснянокрилий!

Дерзання і пориви у розповні сили…

Тепло чуттів ласкавих серце колисало,

Воно пісень жалібних, пестощів бажало,

І марило. Торкався ока ясний промінь,

Освітлював тоді лише захоплень пломінь,

Фантазій шати одягаючи прозорі,

І марились тоді в душі крилаті зорі.

Було так любо й солодко в часи ті давні,

Коли мені майбутнє снилося у травні,

Коли я бачив щастя в променях ранкових,

У квітах і росі, у сяйві барв казкових.

Львів, 1836

Переклад В. Лучука

Примітки

Вперше надруковано у вид.: Шашкевич Маркіян, Вагилевич Іван, Головацький Яків. Твори, с. 148.

Автограф зберігається в ЛНБ, архів Вагилевича, п. 12, од. зб. 43.

Подається за автографом.

Подається за виданням: Українські поети-романтики – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 385 – 386.