На степах

Сидір Воробкевич

Фантазія

1

Північ півень вже звіщає

Кукуріку!

Степ безкраїй воскресає:

Кукуріку!

Всі кургани, всі могили,

Всі, що там колись спочили

За козацьку правду-волю,

В герцю на кривавім полю,

Пробудились і за зброю

Всі хватають. Гей! до бою!

Ой ведіть нас ви, гетьмани,

З бунчуками отамани!

Хочем степом погуляти,

Слави-волі добувати,

Кримську орду нападати,

В Віслі коні напувати!…

Пугу! пугу!

Ми козаки з Великого Лугу!

Січовики-запорожці,

Ми чубатії низовці,

Гей-же разом загримімо,

Шаблюками задзвенімо:

Гурра-га! гурра-га!

В ім’я боже на врага!

2

Північ півень вже звіщає:

Кукуріку!

Степ безкраїй воскресає:

Кукуріку!

Аж шумить байрак, діброва,

Так зірвались Шах, Підкова

І летять, неначе птиця,

Сагайдачний, Остряниця.

Наливайко з Лободою,

І Павлюк жене до бою,

Тут Богдан і осавули –

Всі, як голос півня вчули,

Заревли: Гей! на вздогони!

Треба жиру для ворони!

Гей, на море ви чайками!

Ми поборемось степами!

3

Північ півень вже звіщає:

Кукуріку!

Степ безкраїй воскресає:

Кукуріку!

І погналось Запороже

На врага во ім’я боже!

Дніпро вкрився байдаками,

Степ широкий – козаками…

В Кримі гинуть вже татари,

У Візантії пожари,

А крізь вражі Жовті Води

Повні трупів переходи,

Кармазини горять шляхом,

Тропака гуляють з ляхом…

4

Півень досвітки звіщає:

Кукуріку!

Степ безкраїй засипляє:

Кукуріку!

Місяць гасне, сум збирає,

Все козацтво вже вертає

І в могилу у розриту

Мече славу всю добиту,

Мечуть долю, що добули –

І лягають осавули

І гетьмани з бунчуками

За рядом із козаками…

А як сонце засіяло,

Все в могилах тихо спало…

Примітки

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 352 – 354.