«Тут нема для тебе місця…»

Сидір Воробкевич

Тут нема для тебе місця

В небі, Заливайку!

Гей! махай до пекла! Там ти

Найдеш свою шайку.

А дивися, який смілий,

Вік весь запивався,

А тепер під двері неба

Злодій ще закрався!

Правда, боже, запивався

Я вином щоднини,

Та не знав, що тут карають

За такі провини.

Як я пив вино, то серце

Підносив до неба;

Знав я, що за дар сей божий

Дякувати треба.

І хвалив я бога в небі

І співав щосила:

Виноград рука могуча

Бога засадила.

У вині самі небесні,

Пишні аромати!

Як нап’юся, мушу пісні

Богу в честь співати.

Кожду чарку заплатив я.

Як твій дар з водою

Де мішали, я карав їх

Сваркою страшною:

«Тьфу і пек вам, грішні душі,

Питимете сірку

В пеклі, дратимуть кліщами

З тіла вашу шкірку!»

Як же так, ходи до неба!

Лози винограду

Засадив я на потіху

Людям, на розраду!

Най мене всі величають!

Я отець ваш, діти!

Всіх вас люблю – і до неба

Всі, всі приходіте!

Примітки

Подається за виданням: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р., с. 166 – 167.