«Ви критики, ви обскуранти…»

Сидір Воробкевич

Ви критики, ви обскуранти,

Негідники, плюгавці злі!

Сиділи ми, мов братя, мирно

На пароходному судні;

Я в ліру грав, щоб не скучали

Ви по дорозі в чужину,

А ви, мов того Аріона.

Мене у море, в глибину

З помоста кинули й гадали,

Що заніміє піснь моя.

Но близько смерті в струни вдарив

І в голос заспівав ще я,

Дельфін приплив, я на хребет –

І там, як той їздець, засів…

Круг мене виринали з вод

Цілі юрби прекрасних дів,

Русалок і наяд чудових.

А знаєте, що я співав?

Про вас співав, ви обскуранти,

Щоб океан ваш сором знав!

Вони морями розголосять,

І слава рознесеться зла,

Бо так вам треба, то заплата

Для вас, ви наймити пера,

Що бачите в чужому оці

Малую скіпку, а в своїх

Не довиджаєте колоди

І злом кидаєте у всіх!

Я плив до берега Еллади,

Де Періандр на мене ждав.

О вашім мозку солом’янім

Йому я пісеньки співав.

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 183 – 184.

Лист на сайт