З міжнародного досвіду: Закон про превентивну археологію (Франція)
В.Є.Герасимчук
Загально відома необхідність термінового вреґулювання соціально-правових відносин у сфері збереження історико-культурної спадщини в нашій країні. Саме на це направлений проект нового закону про охорону історико-культурної спадщини, що вже пройшов перше читання у Верховній Раді.
У зв’язку з цим виникає потреба прийняття нових підзаконних актів та інструктивних матеріалів, що мають забезпечити захист історико-культурного надбання нашого народу. Для підготовки подібних матеріалів цікаво познайомитися зі схожими проблемами інших країн Європи.
Однією з таких країн, які мають добре розвинене законодавство про національну спадщину, є Франція. Тільки за післявоєнні роки тут були прийняті п’ять законів та дев’ять підзаконних актів, що стосуються охоронних та наукових заходів щодо археологічних пам’яток. Не дивлячись на доволі ретельно розроблене законодавство, Міністерство культури Франції продовжує працювати над вдосконаленням відносин у цій сфері. Саме на це скерована робота над Законом про превентивну (розвідувальну) археологію.
Інформаційне видання Міністерства культури Франції “Lettre d’information Ministére de la culture et de la communication” розпочало обговорення та надрукувало розгорнуті тези цього документу [L’archeologie preventive. Un point d’information sur le projet de loi. “Lettre d’information Ministére de la culture et de la communication”. 3 mars 1999, p. 6]. Основні положення Закону такі (в перекладі з французької) :
Закон передбачає зміну позицій учасників превентивної археології в динамічному процесі досягнення кращої рівноваги між захистом національного надбання як метою, розвитком науки і протиріччями в економічному і суспільному розвитку.
Держава є ґарантом цієї рівноваги. Як така, вона складає національну археологічну карту і забезпечує порядок видачі дозволу, розпорядження, контролю і наукової оцінки зон превентивної археології. Співробітники, що займаються укладанням археологічної карти, будуть вважатися державними службовцями, які зможуть працювати за домовленістю з археологічними службами територіальних утворень для укладання документу (тобто, карти), що і слугуватиме для визначення зон ризику. Аби вирішити це завдання, державні служби продовжать використовувати можливості національної Ради по археологічних дослідженнях і міжреґіональних комісій з археологічних досліджень. У співробітництві з університетами і, зокрема, з Національним науково-дослідним центром вони візьмуть участь у розробці науково обґрунтованих національних пріоритетів у масштабі держави.
Буде створений Міжвідомчий комітет, який об’єднає урядові відділи, що мають відношення до стаціонарної (планової) і превентивної археології. У рамках реорганізації служб захисту національної спадщини, що знаходяться поза прямою дією Міністерства культури, питання буде вирішуватися на місці і тим персоналом, котрий нададуть реґіональні служби археології.
Створюється нова Державна установа для досліджень у галузі превентивної археології, тобто державна адміністративна установа, що перебуває під спільною опікою міністрів культури і науки та покликана забезпечити опити суспільної думки, обстеження й археологічні розкопки. Виключним правом цієї нової державної установи є право здійснювати розкопки в необхідний час і в необхідному міс-ці, де розташований досліджуваний ансамбль.
Але ця установа, що буде укомплектована співробітниками, які працюють за угодою, має право залучати будь-яку особу, котра має відношення до археологічної служби і компетентна в справі забезпечення археологічних превентивних розкопок : дослідницькі групи з університетів, Національного науково-дослідного центру, територіальні колективи, яким можна буде доручити деякі розкопки за угодою, якщо їхня компетенція і засоби відповідають визначеним цілям. Колектив учасників, що мають відношення до превентивної археології, візьме участь у керуванні установою, входячи до її адміністративної ради. Ця установа також матиме право публікувати і поширювати результати досліджень серед громадськості.
Угода на проведення археологічних операцій. В роботах у рамках превентивної археології візьмуть участь (шляхом укладення угод на археологічні операції) особи, що займаються у Франції превентивною археологією в територіальних службах охорони пам’яток, у змішаних підрозділах по дослідженню пам’яток або у відповідних асоціаціях, створених із добродійною метою (тобто неприбуткових). Серед спілок перевага надаватиметься асоціаціям добровольців : укладення типових угод із юридичними або приватними особами має полегшити залучення зацікавлених волонтерів до превентивних археологічних досліджень, дозволяючи вирішувати проблеми відповідальності, що обмежують сьогодні таке співробітництво.
Державні розцінки вартості розкопок. Розробляються, зокрема, варіанти уточнених розрахунків вартості розкопок і фіксованих розцінок у національному масштабі. Результати розкопок будуть предметом більш швидкого та більш широкого ознайомлення наукового співтовариства, а також громадськості, дозволяючи розпорядникам оцінювати археологічне втручання в рамках заходів щодо забезпечення інформації і збереження пам’ятки. Якщо принцип фінансування розпорядниками попередніх розкопок буде офіційно схвалений, держава зможе виділяти допомогу деяким категоріям проектів, які потребують фінансування (соціальні проекти, проекти поліпшення економічного стану в зонах, які перебувають у скруті, проекти, що представляють загальний інтерес і виконуються групами, обмеженими у своїх ресурсах, роботи, проведені фізичними особами, котрі користуються бездоганною репутацією тощо). Тобто, Міністерство культури пропонує в такий спосіб поступово збільшити інвестиційні кредити з боку самого Міністерства, дозволяючи державним службам виконувати певні заходи.
Такі основні напрямки проекту, що готується, і у якому французькі пам’яткоохоронці передбачають забезпечити необхідну рівновагу між науковою діяльністю, охороною пам’яток та економічним розвитком, які мають велике значення для збереження національного надбання.
Можливо, не все, на перший погляд, може нам здатися сприйнятним, а однак перегляд роботи французьких колеґ змушує водночас замислитися і над такою нагальною у нас проблемою, як стандартизація галузевої термінології.
Надійшло до редакції 14.04.1999 р.
Джерело : Археометрія та охорона історико-культурної спадщини, 1999 р., вип. 3, с. 129 – 130.