Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Допоміжні історичні дисципліни / Знак / Знак, № 33 (2004 р.) / Герб і прапор Олевська

Герб і прапор Олевська

Валентин Ільїнський (Хмельницький)

Cелище Олевськ – районний центр, розташований на півночі Житомирської області. Уперше Олевськ згадується у документі 1488 р., в якому йдеться про те, що київський боярин Пирхайло б’є чолом великому князеві литовському і королю польському Казимиру з проханням дати йому "в держаньє на цей рік" волость Олевське, "отодвинувши инших бояр". Безумовно, поселення існувало раніше 1488 р., але з якого саме часу і яку мало назву до цього, письмові джерела відповіді не дають. Тому ми звернулися до усної народної творчості. У відомій билині "Вольга і Микула" є такі рядки про князя Вольгу Святославовича:

"Жаловал его родный дядюшка,

Ласковый Владимир стольно-киевский

Тремя городами со крестьянами:

Первым городом Гурчевцом,

Другим городом – Ореховцем,

Третьим городом – Крестьяновцем.

Молодой Вольга Святославович

Со своей дружинушкой хороброю

Он поехал к городам за получкою".

Вже перший дослідник цієї билини П. Безсонов зіставив Вольгу Святославовича з древлянським князем Олегом Святославовичем, який князював у 970-977 рр. і загинув біля міста Вручого (Овруча) під час міжусобної війни із своїм старшим братом київським князем Ярополком (як зазначає академік Б. Рибаков, Вольга і Олег – одне і те ж саме ім’я: це підтверджується вживанням рівнозначних форм "Вольговичи" і "Ольговичи" в літописі).

У "Повісті врем’яних літ" про смерть Олега Святославовича розповідається так: "И побhгъшю же Олгови с вои своими в городъ, рhкомый Вручий, и бяше мость чрезъ гроблю к воротомъ городнымъ и тhснячіся другь друга cпtехнуша Олга с моста въ дебрь, и падаху людье мнози с моста, и удавиша и кони и человhци". Билинне місто "Гурчевець" дослідник упевнено ототожнює із Овручем. З приводу згадуваного у билині "Крест’яновця" М. Квашнін-Самарін висловив думку, що це – старовинне місто Коростень (літописний Іскоростень ). Третя назва – "Ореховець" – була розшифрована Б. Рибаковим, який зазначав, що серед древлянських городищ є велике городище в Олевську, котре вважалося в ХV ст. містом. Вручий, Іскоростень і Олевськ утворюють невеликий рівнобічний трикутник всередині древлянської землі. На північ від них лежить найдавніше удільне місто Турів, ім’я якого легко пізнається в билинному Туринську. Отже, йдеться про тотожність Вольги Святославовича – володаря "Гурчевця", "Крест’яновця" і "Ореховця" – Олегові Святославовичу, якому в 70-х рр. Х ст. були підвладні Овруч, Коростень і Олевськ.

Висновок про те, що місто Олевськ було одним з володінь Олега Древлянського, який приїздив сюди "за получкою", підтверджується й місцевими переказами. З них видно, що сюди (в Олевськ) частенько навідувався овруцький князь Олег Святославович, щоб брати з поліщуків багату данину, полювати бобрів та іншу звірину. У кількох кілометрах від Олевська, на високому березі Уборті знаходиться давньоруське городище, відоме археологам ще з минулого століття (саме про нього згадує Б. Рибаков). Збереглися вали та рови (археологічні розкопки на цьому городищі, як і на багатьох інших городищах Полісся, на жаль, не велися). Краєзнавець Г. Дем’янчук повідомляв, що "…в 1913 році в Олевській церкві був знайдений документ, в якому Олевськ називався Олеговим Городищем. Про це свідчить і тогочасне клопотання місцевої інтелігенції про відновлення цієї "первісної назви". Виникнення її пояснюють тим, що "Олевськ заснований у другій половині Х ст. овруцьким князем Олегом Святославовичем і названий так на його честь". Повідомлення Г. Дем’янчука вимагає певного уточнення. Назва "Олегове городище" не могла бути первісною. Відомо, що "городищем" звичайно називається місце, де колись був "город" (пор. кошарище – місце, де була кошара і т. п.). Отже, первісною була назва не городища, а міста. Один з дослідників Волині Магнер писав: "Вважають, що містечко Олевськ походить від стародавнього міста Олегська, названого так на честь князя Олега, який мав там палац, хоч це місце було віддалене від столиці (Овруча) – на 120 верст".

Назву Олегськ, як зазначають деякі дослідники, було змінено на Олевськ, "щоб легше вимовляти". Механізм цієї фонетичної трансформації полягає, очевидно, в тому, що фрикативний звук "г" південно-західних говірок давньоруської мови, опинившись після занепаду зредукованих (ХІІ ст.) у закритому складі, зазнав процесу вокалізації і перетворився на нескладовий "у" (орфографічно – "в"). Аналогічне перетворення простежується в різних мовах. Таким чином, Олевськ – це давньоруський Олегськ – "місто Олега".

Нові символи Олевська затверджено рішенням сесії селищної ради 31 липня 2001 р. (автор проектів – В. Ільїнський).

Герб м.Олевська

Герб: у зеленому полі князь у срібному обладунку, червоному плащі та чоботях, верхи на срібному коні.

Прапор м.Олевська

Прапор: квадратне зелене полотнище, у центрі якого герб селища у картуші, увінчаному міською короною (висота герба рівна 1/2 сторони прапора), по периметру прапор має жовту лиштву, шириною в 1/20 сторони полотнища.

Образ символізує древлянського князя Олега Святославовича, який, зупинивши коня серед поліських просторів, показує в бік місцевості, де буде засноване місто.

Опубліковано : Знак, 2004 р., ч. 33,с. 1.

Попередня стаття | Перелік статей | Наступна стаття

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 4150

Модифіковано : 17.08.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.