Зозуля

Софія Малильо

Кує зозуля лунко й методично,

підступна птаха, винна без вини.

Наслухую те кукання і звично

її й себе питаю риторично:

чи доживу наступної весни?

Накуй мені щасливих днів, зозуле!

Я хочу вірити у віщу силу чар.

Хай спить в душі трагічне проминуле,

і не болить жадане, та знебуле,

хай буде кожна мить, як долі дар.

28/V-1991.