Весіннє. 1

Софія Малильо

Заспівати б пісню, радісну, весінню,

про безмежне небо й легіт з далини,

для дерев, що палко ждуть вже воскресіння

й темне віття голе тягнуть до весни.

Заспівати б пісню, як ота пташина,

що здолала стійко весь тягар зими.

Як їй дошкуляли стужі й хуртовина!

А вона співає! Тож співаймо й ми!

Заспіваймо пісню всупереч тривогам,

хай вона лікує сумнів, смуток, гнів,

хай же вона буде заспівом-прологом

до щасливих звершень творчих трудоднів!

27/III-1991.