Травень. 3

Софія Малильо

О, дай нам сонця, травню,

і травам, і садам,

бо потьмянів без нього

Природи вічний храм.

Бо вже закляк в землиці

святий весни посів,

і посмутніли птиці,

про це – їх щирий спів.

В гніздечку солов’їха,

сіресенька, мала,

мабуть, сумує стиха,

бо марно жде тепла.

А вірний соловейко

дивується щодень:

де взять йому натхнення

для чарівних пісень?

Он вишеньки розквітли, –

прийшов цвітіння строк –

і ронять сумовито

сльозини пелюсток.

О, дай нам сонця, травню,

бо ж ти – весни зеніт.

Хай в радіснім буянню

цвіте й співає світ!

4/V-1991.