Поняття, сутність, принципи законності

Шестопалова Л. М.

Законність – один з основоположних принципів діяльності державних органів, громадських організацій, роботи посадових осіб і поведінки громадян.

Дотримання законності – найважливіший напрям формування правової держави.

Режим законності – встановлений державою розпорядок, система правил, заходів, умов неухильного дотримання приписів чинних правових норм.

Умови створення режиму законності державою:

– створення належних умови для неухильної реалізації всіх правових приписів;

– забезпечення ефективного нагляду і контролю за належною їх реалізацією.

Аспекти законності:

1)законність як правовий режим точного і неухильного здійснення законів та інших нормативно-правових актів у всіх сферах державного і суспільного життя.

Законність – явище, покликане створювати сприятливі умови для втілення приписів законів і підзаконних актів у повсякденну практику життя держави та суспільства.

Законність – правовий режим точного неухильного здійснення законів та інших нормативних актів усіма суб’єкта суспільних відносин, як у сфері правотворчості, так і у сфері реалізації правових норм; режим, яким забезпечується всебічна охорона прав і інтересів особи, суспільства і держави.

2) законність як існування належного та ефективного контролю за неухильним дотриманням приписів правових норм, виявлення правопорушень і притягнення винних у їх здійсненні до юридичної відповідальності.

Сутність законності:

– забезпечення, насамперед, державою реальності права;

– всі без винятку суб’єкти суспільних відносин керуються принципом суворого дотримання приписів законів та інших нормативних актів, сумлінно виконують покладені на них юридичні обов’язки, безперешкодно і повною мірою використовують свої суб’єктивні права;

– належна реакція держави на кожне правопорушення.

Вимоги законності:

– при здійсненні посадовими особами своїх владних функцій не повинно бути місця суб’єктивізму та сваволі;

– рішуча боротьба зі зловживаннями, фактами зневажання законів, порушеннями прав і законних інтересів громадян, а також з протиправною поведінкою громадян.

Мета законності – забезпечити відповідність поведінки суб’єктів регульованих правом відносин юридичним правилам (нормам права).

Вимоги до законності:

1) законність повинна пронизувати всі інститути державно-правової надбудови і сфери їх діяльності в суспільстві (зв’язок законності з державним апаратом, державною владою, політичною системою, правом);

2) законність покликана охороняти суспільні відносини, соціальні цінності суспільства, справедливість (зв’язок законності з демократією).

Законність – невід’ємний елемент демократії, дійсного народовладдя.

Законність – принцип діяльності, режим дій, відносин у суспільстві щодо дотримання нормативних приписів.

Демократія – найважливіша гарантія законності.

Головна умова забезпечення законності – демократична форма державного та суспільного життя (коли в боротьбі з правопорушеннями беруть участь широкі маси трудящих, а діяльність державного апарату перебуває під контролем народу, його представницьких органів).

Ознаки реальності забезпечення законності:

– висока правова культура суспільства;

– динамізм законодавства;

– стабільність основних принципів та інститутів законодавства;

– чіткість, якість, конкретність закону, відсутність у ньому “загальних місць”, нічим не підкріплених декларацій і закликів.

Ознаки порушення законності:

– коригування загальнодержавних рішень на відомчому чи місцевому рівнях;

– безглузді заборони і обмеження в законах;

– гальмування суспільно корисної ініціативи;

– бюрократизм і безвідповідальність;

– корупція, інші протиправні прояви.

Принципи законності – основні начала, керівні ідеї, основоположні вимоги, що розкривають сутність, основу змісту законності як обов’язкового режиму державного та суспільного життя, що забезпечують її дієвість на практиці.

Основні принципи законності:

– верховенство закону в системі нормативно-правових актів;

– нерозривний зв’язок, підпорядкування, зумовленість законності режимом демократії;

– обов’язковість вимог законності для всіх громадян, посадових осіб, державних органів і громадських організацій;

– забезпечення верховенства закону в системі правових актів;

– зв’язок законності із загальною та правовою культурою населення, посадових осіб;

– недопустимість протиставлення законності та доцільності;

– єдність законності;

– встановлення дієвого контролю і нагляду за дотриманням законності;

– участь мас у діяльності із забезпечення законності;

– притягнення до юридичної відповідальності за правопорушення лише за наявності вини за його вчинення;

– невідворотність юридичної відповідальності за скоєне правопорушення.

Мета законності в демократичному суспільстві – забезпечення і захист прав і свобод громадян, їх правового статусу.

Завдання українського суспільства – формування демократичного суспільства, правової соціальної держави, у тому числі через режим законності.

Реалізація режиму законності – базується на системі гарантій, дієвість яких покликана зробити законність реальною.

Гарантії законності:

– позитивні об’єктивні умови, що сприяють підвищенню рівня розвитку суспільства, добробуту народу;

– спеціальні юридичні засоби і способи, через які забезпечується режим законності.

Об’єктивні умови як гарантії законності:

– економічні;

– соціальні;

– політичні;

– умови рівня розвитку суспільної свідомості.

Спеціальні юридичні засоби забезпечення законності:

1) чіткість і конкретність формулювань норм чинного права; ефективність санкцій, що захищають ці норми; можливість застосування державного примусу, юридичної відповідальності у разі порушення правових норм;

2) здійснення правосуддя як спеціальної форми універсальної, заснованої на чинному праві і справедливості діяльності судів, що забезпечує реалізацію чинного права, захист прав і свобод громадян;

3) діяльність державних інспекцій і контрольно-ревізійного апарату, які в межах своєї компетенції запобігають, виявляють і припиняють порушення законності;

4) правова активність громадян, що полягає в активному, правильному здійсненні належних їм суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, непримиренному ставленні до будь-яких порушень приписів нормативно-правових актів.