Суб’єкти правовідносин

Шестопалова Л. М.

Суб’єкти правовідносин (суб’єкти права) – учасники правових відносин, які мають взаємні суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Правосуб’єктність – здатність суб’єкта бути учасником правовідносин.

Правосуб’єктність юридичних осіб (державних і громадських організацій тощо) – визначається змістом їх компетенції, тобто сукупністю закріплених у нормах права повноважень, які надаються їм для забезпечення виконання покладених на них функцій.

Правосуб’єктність фізичних осіб (індивідів) – більш складне явище, що об’єднує правоздатність і дієздатність.

Правоздатність – обумовлена нормами права здатність суб’єкта мати суб’єктивні права та набувати юридичних обов’язків.

Види правоздатності:

а) загальна правоздатність – здатність суб’єкта мати права й обов’язки, закріплені у нормах права (виникає з моменту народження і припиняється зі смертю особи);

б) галузева правоздатність – здатність суб’єкта мати права й обов’язки, закріплені певною галуззю права (у різних галузях права строки виникнення правоздатності визначаються по-різному);

в) спеціальна правоздатність – здатність суб’єкта мати права й обов’язки, що виникають з факту посідання певної посади (судді, водія громадського транспорту тощо).

Дієздатність – обумовлена нормами права здатність суб’єкта своїми діями набувати і здійснювати суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Деліктоздатність – форма виявлення дієздатності, тобто здатність особи нести юридичну відповідальність за вчинені правопорушення.

Чинники (цензи) рівня дієздатності та деліктоздатності індивідів:

– вік (повна дієздатність з повноліття (18 років); до 18 років – обмежена дієздатність, що доповнюється дієздатністю їх батьків, опікунів або піклувальників);

– стан психічного здоров’я;

– стан фізичного здоров’я;

– рівень освіти;

– стать;

– інші обставини.

Види суб’єктів правовідносин (суб’єктів права):

1) індивіди (фізичні особи):

– громадяни – особи, які мають громадянство певної держави;

– іноземці – особи, які мають громадянство іншої держави;

– біпатриди – особи, які мають громадянство двох або більше держав;

– апатриди (особи без громадянства) – особи, які не мають громадянства будь-якої держави;

2) організації та об’єднання:

– державні органи, установи, підприємства, їх посадові особи;

– недержавні організації, підприємства, установи та їх посадові особи, рухи, партії, органи громадського самоврядування;

3) соціальні спільноти:

– держава;

– народ, нація;

– населення певних частин території держави;

– трудові колективи.

Юридичні особи – державні та недержавні організації.

Основні ознаки юридичних осіб як суб’єктів цивільно-правових відносин:

– організаційна єдність – чітка внутрішня структура (органів управління, підрозділів, утворених для виконання певних функцій тощо);

– наявність печатки і штампа з найменуванням організації;

– наявність у власності, господарському розпорядженні чи оперативному управлінні відокремленого майна;

– здатність відповідати цим майном по своїх зобов’язаннях (нести самостійну майнову відповідальність);

– свій банківський рахунок;

– здатність виступати від свого імені у цивільних відносинах (набувати і здійснювати цивільно-правові права й обов’язки);

– здатність бути позивачем і відповідачем у суді.

Види юридичних осіб:

– некомерційні – їх діяльність спрямовується не на одержання прибутків, а для задоволення певних невиробничих потреб (наприклад, парламент, органи виконавчої влади, благодійні та мистецькі фонди тощо);

– комерційні – створюються для одержання прибутку (промислові підприємства, комерційні банки, акціонерні товариства тощо).