Дівоцька правда

Олександр Афанасьєв-Чужбинський

Сонце вставало; крізь на небі чисто,

Де-не-где хмарка гуляла на волі;

Тихо в дуброві, тільки ледве листом

Щось розмовляла висока тополя.

«Слухай, козаче! – говорить дівчина,

Як одно сонце у неба святого,

Так ти, мій любий, вірная дружино,

Один у мене, й немає другого».

Сонце сідало; скрізь на небі чисто,

Місяць з-за гаю випливав поволі;

Тихо в дуброві, тільки ледве листом

Щось розмовляла висока тополя.

А вже другому казала дівчина:

«Як один місяць у неба святого,

Так ти, козаче, вірная дружино,

Один у мене, й немає другого».

Примітки

Вперше надруковано у вид.: Що було на серці, с. 26 – 27.

Передруковано без змін у жури. «Основа», 1861, № 11 – 12 (листопад-грудень), с. 12, за підписом: «Невідомий».

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 238.