Є. П. Гребінці

Олександр Афанасьєв-Чужбинський

Скажи мені правду, мій добрий козаче,

Що діяти серцю, коли заболить,

Як серце застогне, і гірко заплаче,

І дуже без щастя воно защемить?

Як горе, мов терен, всю душу поколе,

Коли одцуралось тебе вже усе,

І ти, як сухеє перекотиполе,

Не знаєш, куди тебе вітер несе?

«Е ні, – кажеш мовчки, – скосивши билину,

Хоч ранок і вечір водою полий,

Не зазеленіє; кохай сиротину,

А матері й батька не бачити їй».

От так і у світі: хто рано почує,

Як серце заплаче, як серце здихне,

Той рано й заплаче… А доля шуткує –

Поманить-поманить та й геть полине.

А можна ж утерпіть, як яснеє сонце

Блисне і засяє для миру всього,

І гляне до тебе в убоге віконце?..

Осліпнеш, а дивишся все на його.

Примітки

Вперше надруковано в альманасі «Ластівка», с. 213 – 214, під назвою «Е. П. Г-ке» і за підписом: «Чужбинский». Передруковано у вид.: Що було на серці, с. 44 – 45. Текст збірки «Що було на серці» має незначні відміни, зокрема у першій строфі:

Подається за вид.: Що було на серці.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 245.