Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Розмова з листком

Богдан-Ігор Антонич

Діткнулась ставу осені рука,

Паде на хвилі журавлине: кру,

І поширяється далеч укруг,

Друкує в хмарах зорями Друкар.

В руці з землі листок маленький дру.

О, як є повно в нім зими примар,

Та крихта літа ще життя трима.

Листок маленький, мій зів’ялий друг.

Розвіється життя останній хунт,

Що вітер все про нього грав брехун,

Коли за щастя вів із ним ти спір.

Та не сумуй; ти весну мав. Тям те:

Не раз майстерством є та щастям теж

Знання самоошуки пити спирт.


Примітки

Вперше опубліковано: «Пісня про незнищенність матерії, 1967». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 66 – 6). Перший рядок третьої строфи виправлено: із «Потопне в тиш малий життя цей хунт» на «Розвіється життя останній хунт».

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 268 – 269.