Куди вітер віє, то туди я й хилюся

Запис Дніпрової Чайки

Куди вітер віє, то туди я й хилюся,

А що люде говорять, того не боюся.

Велить мені мати заміж королівну брати,

А як та королівна – висока, мені не рівня.

Ой тим же ж тільки й рівня, що дівчина вірна.

По садочку ходить та грушечки збирає.

Ой назбирала грушок повненький хвартушок:

– Ой чи сісти – поїсти, чи милому нести?

Ой як милому нести – Дунай-річку брести…

Брела Дунай-річку та й замочилася,

А в свого миленького пересушилася

[Виконується на останні два такти.].

А я миленького та була не пізнала,

Та тільки тим і пізнала, що по сивій шапці,

А хоч не по шапці, то по картузочку

[У вар. після цього рядка є ще такі слова:

«Хоч не по картузочку, то по козирьочку».],

А в мого миленького брови на шнурочку.

Примітки

Мел. – Лисенко, вип. 5, № 20. Одеський рукопис, № 10. Примітка записувачки: «Есть у Чубинского с небольшими отклонениями, особенно конец отличается».

Подається за виданням: Народні пісні з голосу Дніпрової Чайки та в її записах. – К.: Музична Україна, 1974 р., с. 56 – 57.