Ой ти, горо крем’яная

Запис Дніпрової Чайки

– Ой ти, горо крем’яная,

Чом не лупаєшся?

Скажи, скажи, доню, правду,

З ким ти кохаєшся?

– Хіба б гора з піску була,

Щоб полупалася;

Хіба б же я дурна була,

Щоб я призналася.

Ой стелиться барвіночок

Та не коренем – листом;

Викликає козак дівку,

Та не голосом – свистом.

– Ой чи чула, моя мила,

Як я тебе кликав,

Повз твої воріточка

Сивим конем їхав?

– Хоч і чула, мій миленький,

Не озивалася,

Та мела сіни, мела хату,

Та й засміялася.

Вийшла мати води брати

Та й догадалася:

– Ой чого, чого, вража дочко,

Чого сміялася?

– Та щоб мати не питати,

Мені не казати.

Ой пий, мати, тую воду,

Що я наносила;

Люби, мати, того зятя,

[Ці два рядки співати на останніх чотири такти мелодії пісні.]

Що я полюбила.

– Ой не буду води пити,

Буду розливати;

Нелюбого зятя маю,

Буду розлучати.

– Та не розливай, мати, води,

Бо тяжко носити;

Не розлучай, мати, з зятем,

Тобі з їм не жити.

Примітки

Зап. в с. Збур’ївка (М. Лисенко, вип. 5, № 28; також мел. – рукопис Лисенка, арк. 68 зв., № 9).

Подається за виданням: Народні пісні з голосу Дніпрової Чайки та в її записах. – К.: Музична Україна, 1974 р., с. 48 – 50.